Синя тюрма

Це було щось неймовірне, ввімкнувши першу серію, мене вже затягнуло у потужний вир цього світу!!!

 На деяких моментах тамувала подих наче забувала як воно дихати. Я в тотальному захваті! Для мене це ще один шедевр, як "Тільки я візьму новий рівень", але вони геть різні по жанру, сюжету - всьому, маю на увазі, що спільна риса обох у захоплюючій динаміці сюжету з характерними героями, якісним їх розкриттям і драматичним ядром. Кожна серія закінчується на цікавому моменті, тому це породжувало моє маніакальне бажання негайно клацнути на наступну.

Я повний нуль у футболі, тому гадки не маю що тут залишилось від нього, бо хоч аніме саме про цей вид спорту, і про спортивну тематику загалом, але уся увага концентрується на мотивації футболістів, перешкод на шляху, їх подолання чи знищення. Незважаючи на динамічні екшн-сцени та і сам сюжет, який не дає видихнути, постійно піднімаючи ставки та напругу, але стержнем аніме є людські емоції, випробування себе, сумніви, переживання, пошуки відповідей на "хто я, що я можу, в чому моя сила?", прийняття викликів персонажами, де хтось ламається, а хтось відроджується. Мотивація та сила духу одна із вічних тем, тут не важливо який жанр ви переглядаєте, бо посил аніме можна транслювати на будь-який спорт чи свою роботу. Ісагі мені відгукнувся найбільше, бо на початку він і сам не знає себе, свої сильні сторони і в кожному матчі зтикається із ситуаціями на грані фолу, особливо бачачи як грають кращі за нього, бува він падає у прірву в зневіру, але повертається із неї, і це головне. Як глибоко ти не будеш на дні (і скільки це не було разів), але важливіше чи виринаєш ти звідти. Так стаєш сильніше, особливо роблячи висновки.

Також цей світ дарує геть іншу концепцію ведення гри, що може бути не життєвою у реальності, тут не знаю, але мені вона сподобалась бо породила одразу більшу конкуренцію серед гравців, що додало ще більшого драматизму серіалу.

Графіка за стилем схожа на "Атаку Титанів", що не дивно, бо над проєктом працювала частина команди з АТ)