Я хочу закінчити цю «я тебе люблю» гру

Якось двоє друзів дитинства Асаґі Юкія та Сакура Міку ще в шостому класі вигадали нестандартну гру. Вони по черзі казали одне одному «я тебе люблю», намагаючись збентежити і таким чином перемогти у грі. Минуло кілька років, підхід до навчання став серйознішим, проте суперництво між ними не згасло — словами зізнання вони продовжують змагатися навіть на порозі старшої школи. Проте з часом їхнє ставлення до фрази «я тебе люблю» змінюється, бо в серцях починають прокидатися справжні почуття, які виходять далеко за межі самої гри. Обоє відчувають, що хочуть переступити межу дружби, але ніхто не наважується зробити перший крок, бо незрозуміло, чим завершиться ця емоційна суперечка. Усе це створює тонку атмосферу очікування і нерозкритих емоцій, що тримають у напрузі.