Мій друг-шибеник із дитинства виявися дівчиною, ще й вельми красивою

Ось я й повидався зі своєю подругою дитинства. А вона виросла прекрасною та невинною. — Скільки літ, скільки зим, Хаято. — Харукі, це ти? Колись у селі ми разом барахталися в багнюці, та коли я побачив її знову, від того малого шибеника, яким я її вважав, не лишилося й сліду. Утім, тільки переді мною вона скидала свою маску чемності й поводилася так само грубувато, як і в дитинстві. Дистанція між нами анікраплі не змінилася.